Національна Академія Аграрних
наук України
Національний науковий центр
«Інститут механізації та електрифікації
сільського господарства»
тел.
(04571)-31100
08631, Київська область, Васильківський район, смт Глеваха, вул. Вокзальна, 11

Інститут в період 1961-1970 роки

У 1964 р. Постановою Ради Міністрів Української РСР на Інститут було покладено функції головного інституту в республіці з питань механізації та електрифікації сільського господарства.
Протягом тривалого періоду до мережі Інституту входили чотири відділення (філії): Східне (м. Харків), Південне (смт Якимівка Запоріжської обл.), Західне (с. Підгірне Львівської обл.) та Північне (с. Грозіно Житомирської обл.). З часом у різні періоди зазначені відділення були передані регіональним вищим навчальним закладам та науково-дослідним установам аграрного профілю.
У шістдесяті роки минулого століття колектив Інституту разом з галузевими науково-дослідними установами розробив понад 50 технологічних процесів механізованого виробництва продукції рослинництва і тваринництва у різних грунтово-кліматичних зонах України, у т.ч. застосування добрив та захисту рослин, технологічні процеси терасування схилів і вирощування багаторічних насаджень на терасах.
Заводи України освоїли серійний випуск розроблених Інститутом обладнання до картоплесаджалок для хімічного знезаражування бульб картоплі, протруювач для обробки насіння озимої пшениці, цукрових буряків, кукурудзи, ячменю, обприскувачів ОП-2000 та ОНШ-600. Київський завод “Реле і автоматики” в 1961 році освоїв виробництво фотореле з програмним пристроєм для керування освітленням у пташниках К-8. Окрім того, була виготовлена промислова партія електросепараторів насіння, якими оснастили всі насіннєві заводи України з підготовки насіння цукрових буряків.
До робіт науковців, які одержали загальне визнання та широке впровадження у виробництво, відноситься технологія потокового збирання зернових культур, яка стала впроваджуватися з 1965 року. Ця технологія збирання зернових та зернобобових культур отримала назву «української». В колишньому СРСР вона щорічно застосовувалася на площі понад 12 млн. га, а в Україні   на 50% посівних площ.